Рівно три роки тому, Бог звів наші дороги  і я познайомився з Романом Ярославовичем  Кіндратишином. Він прийшов до Церкви і сказав прості слова: «Я змучився від гріховного життя. Я хочу жити по-іншому. Я хочу покаятися у своїх гріхах. Хочу служити Богу та людям. Допоможіть мені!» Хто, як не Церква та священнослужителі мають допомогти?  Ось так розпочалася наша дружба. Бог дійсно змінив серце цього чоловіка і цьому стали свідки ми - Церква, дружина та діти, родина та всі хто знав старе та минуле життя брата Романа. Будучи інвалідом 1-ї групи, його серце наповнилось співчуттям до подібних людей. Появилося велике бажання допомагати людям, які мають певні вади у своєму тілі. З благословення Церкви, спільно з колегами він зареєстрував та очолив територіальну асоціацію інвалідів «Серце допомоги». За короткий час так багато вдалося йому зробити в організаційних питаннях. А також не менш важливе, члени асоціації  та потребуючі люди міста відчули, що є той, хто не просто говорить, але допомагає їм. Продукти харчування, одяг та взуття, інвалідні візки та постільна білизна, все це було передано із рук в руки потребуючим  та нужденним людям. Знаю це, тому що неодноразово сам приймав участь в різних заходах, організованих асоціацією інвалідів. По декілька раз на тиждень брат Роман зустрічався зі мною для спільної молитви, спілкування, поради та допомоги. Навіть, не зауваживши, ми так швидко подружилися. В нас були ті ж самі цілі та бажання, щоб бодай трохи допомогти та облегшити долю інвалідів нашого міста. Роман Ярославович мав багато нових цікавих ідей, планів по розширенню цієї праці, і все це б відбулося свого часу, якби не обірвалася нитка його життя. Звістка про його смерть була неочікуваною і принесла смуток  та сльози для багатьох людей, хто знав милосердне серце цього чоловіка. Але його життя закінчилося. І я особисто дякую Богу, що Він знайшов його в цьому гріховному світі та привів на дорогу істини. Сьогодні брат Роман спочиває у ніг Ісуса Христа, а ми іще в дорозі. Тому  хочу закликати всіх читачів словами Святого Апостола Павла: «Тож поки маємо час, усім робімо добро…» Бог дав короткий час для нашого дорого брата Романа. Але він використовував цей час. Вдень та вночі він працював з однією думкою: хоча би іще одній людині допомогти. Ми маємо іще час. Наше життя продовжується. Робімо добро усім. Будьмо милосердні, як Отець наш милосердний.

З найкращими спогадами про покійного
пастор Володимир Кузьмич та Церква «Добра Новина».