«Для чого я народився на цей світ?», «Яка ціль мого життя?», «Чи  існує життя після смерті?». Подібні запитання  виникають чи не в кожної людини, в тому числі  і у християн до народження згори. Але коли я зустрівся з Воскреслим Ісусом, я знаю для чого я живу на землі, куди я направляюсь, і що я повинен звершити тут, на землі, перед тим, як туди прийду.

Кожний народжений християнин належить до помісної Церкви. А разом ми всі, спасенні, складаємо Вселенську Соборну Апостольську Церкву. Церква є одна. Хоч існує багато назв, конфесій, віровчень,але в Бога є одна Церква, яка складається із різних християн, які ще по-різному сьогодні шукають Бога та виконують Його Велике Доручення тут, на землі. Церква – це не просто будівля, як ми звикли називати приміщення, де збираються християни, але Церква - це ми спасенні, віруючі люди, які складаємо живий організм. Біблія каже, що Ісус Христос,  являється Головою Церкви. Тому Голова дає завдання для кожного органа та члена тіла. Виникає запитання, чи всі органи тіла знають, розуміють та виконують завдання,  яке має Церква виконати на землі?  Сьогодні християни можуть робити дуже багато. Але якщо вони не виконують головне завдання, то все це не приносить жодного пожитку.  Давайте разом переглянемо три основних завдання, які доручено для Церкви виконати тут на землі.

1.    Прославити  Бога.

 Святий Апостол Павло пише так: «Бо  дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» 1Кор. 6:20 .  Сьогодні проходить  багато дискусій, як правильно прославляти Бога. Хтось стає експертом, хтось суддею. Хтось славить Бога, а хтось критикує тих хто славить. Дехто навіть береться прославлення Бога називати гріхом. Але важливо бачити та чути духовними вухами та очима, що каже Біблія. Прославляйте Бога в тілі та в дусі своєму. Наше тіло і наш дух є Божі. І якщо ми відкуплені дорогоцінною кров’ю Агнця від марного життя, то ми виконуємо завдання Того, Хто нас відкупив. Не так важливо, як ми славимо Господа, як важливо славити Його. Ніде Біблія не забороняє нам  прославляти Бога. Але знаю точно, що Біблія забороняє нам судити ближнього. В посланні до Римлян читаємо, що стається з людьми які пізнали Бога, але не прославляли Його. (Рим.1:18-32). Тому Божа Церква не мовчи. Підійми свої очі, голос, руки, та прослав того, Хто гряде у своїй славі. Той хто славить Бога постійно, не має часу  нарікати на своє життя.

2.Зберігати святість.

В  1 посланні до Солунян 4: 3-5 Апостол Павло пише так: «Бо це воля Божа,- освячення ваше:  щоб ви береглись від розпусти, щоб кожен із вас умів тримати начиння своє в святості й честі, а не в пристрасній похоті, як і «погани, що Бога не знають». Це завдання являється  теж важливим для Церкви на землі. Церква як невіста очікує свого Нареченого Ісуса Христа. Завдання Церкви - берегти себе від розпусти, зберігати білий одяг, подарований нашим Коханим. Тому кожний християнин повинен пильнувати за своїм особистим життям, щоб завжди бути готовим до зустрічі Нареченого. Апостол Іван каже: «Святий,  нехай ще освячується!». Немає закінчення освяченню. І чим ближче ми приближаємось до Господа та бачимо Його святість, тим більше ми розуміємо, що нам потрібне освячення. Тому не дивно, що деякі люди не потребують освячення, бо не приближаються до Нього. Це подібно до дзеркала. Якщо ти туди не заглядаєш, то  і не бачиш свого бруду. Тому освячуйся дорогий брате та сестро.

3.    Звістити людям про спасіння.

В Євангелії від Марка, сам Ісус Христос сказав про це завдання: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!» (Марка 16.15). Тому  звіщати людям про спасіння - це також одне із важливих завдань Церкви на землі. Апостол Павло каже про себе, що горе йому, коли він не звіщає Євангелії. Він називає це нашим обов’язком. Як люди спасуться, якщо не почують про Спасителя?  Як почують, без проповідника? Спасає сам Ісус Христос. Але ми повинні  розказати людям про те, що сталося з нами після зустрічі з  Господом.  Є різні методи несення Благої Вістки: і добрими ділами, і нашим побожним святим життям, і нашими словами. Але все, що б ми не робили, має мати  єдину ціль - проявити Божу любов та спасаючу силу, цьому грішному світові.

Щоб нас не перекосило.

Кожна Церква та народжений згори християнин, не може не виконувати  основні завдання. Адже, отримуючи вказівку від Голови, ми автоматично включаємось в виконання. Але людна - не робот, а досконале Боже творіння. Людина отримала свобідну волю: має повне право для її використання. Навіть духи пророчі коряться пророкам. Тому і ми, християни, можемо все знати, розуміти, але не все виконувати. Хтось отримав спасіння і вважає цього достатньо. Перепустка до вічності є, а далі їж, пий, веселись…, але не забувай, що за все потрібно дати звіт. Якщо б в Бога був план лише нашого спасіння, то, напевно, кожний із нас після щирого покаяння возносився б на небо. Але чому Бог дозволяє нам жити тут на землі? Тому, що Він дав основні завдання для кожного спасенного. Коли я люблю Бога,то мені зовсім не важко їх виконувати. Але коли любов охолола, то я себе примушую. І це вже виглядає рабством. Це являється сигналом  для кожного із нас особисто, що нам потрібно поправити стосунки з Коханим. Хтось у вільному виборі робить перекос, тобто виконує лише одне із завдань. Але уяви собі, коли в тебе одна рука довша за другу, або члени твого тіла не відповідають твоєму росту? Одні кидаються лише в прославлення, забуваючи про святість та проповідь Євангелії. Інші все життя освячуються, але ніяк не можуть стати святими. В той самий можуть осуджувати тих, хто славить Бога або свідчить про Нього. Страшно йти в світ, бо там ми можемо згрішити. Хтось лише свідчить, забуваючи віддавати хвалу Богу, та зберігати себе в святості. Різними шляхами євангелізують. І інколи важко зрозуміти, хто кого євангелізував. Уявіть собі, що ви, чоловік і господар поїхали у відрядження. А в домі  з дітьми залишилася ваша дружина, мама дітей та господиня. За деякий час ви повертаєтесь додому.  На ваш дзвінок ніхто не відреагував. Зайшовши до залу, ви бачите дружину, яка гойдається в кріслі-качалці і посміхається до вас. В хаті брудно, діти сплять на підлозі, не миті, не чесані. Що ви скажете своїй дружині? Зрозуміло, вона розказує вам, як вона за вами заскучила, що вона вам не зраджувала, не вживала алкоголю і навіть не курила за час вашої відсутності. З мамою вашою не сварилася, бо навіть до неї не телефонувала.

-Так, це все добре. Але чому в домі безлад? Чому діти не в належному стані? Чому ти мене  не зустрічаєш? Де твій поцілунок? Де наша спільна вечеря про яку я мріяв?  - А ти люби мене такою як я є? Чоловікам важко, але Ісус любить нас такими як ми є. Але після нашого покаяння, народження згори, мають відбутися певні зміни  у всіх сферах нашого життя. Лише  тоді ми величаємо свого Пана – Господаря. Лише тоді ми зберігаємо святість, для Нього – свого Нареченого. Лише тоді ми розказуємо всім, при всіх обставинах, різними методами про Того, Хто відкупив нас від марного життя для вічності. Лише три в одному допоможуть нам  бути повноцінними християнами, які прагнуть зустрічі зі своїм Нареченим.