Милосердя. Як його сьогодні бракує в суспільстві! Кожна людина шукає вигоди. Ступінь по золотому. Творити добро та милосердя стає не модно. Біблія говорить нам: "Будьте милосердні, як Отець ваш милосердний". Милосердя - це невід’ємна частинка кожного християнина. Але як важко знайти в наш час милосердне серце. Як і обіцяли, ми пропонуємо інтерв’ю з головою асоціації інвалідів "Серце Допомоги" Романом Ярославовичем Кіндратишином.

- Роман Ярославович, розкажіть будь-ласка  про асоціацію та її діяльність.

- Асоціація була зареєстрована 10 квітня 2009 року. Поширює свою діяльність по Львівській області. На сьогоднішній день налічує 110 членів-інвалідів 1, 2 та 3 груп загального захворювання. Всього лише в місті Стебнику інвалідів1 та 2 груп  налічується понад 630 чоловік. Членом асоціації може стати кожний інвалід, незалежно від віку та групи інвалідності.

На даний час асоціація користується тимчасовим приміщенням, яке надає безкоштовно асоціація підприємців міста Стебника. Проте ми очікуємо на своє власне приміщення, яке пообіцяла надати місцева влада, в особі мера міста Романа Калапача.

- Що викликало в Вас бажання працювати з інвалідами?

- Ще понад десять років тому було створено підприємство МП "Підрядник" при асоціації хворих на гемофілію південно-західного регіону України,  де повинні були працювати інваліди. Я керував цим підприємством. Але зв'язку з тим, що хвороба прогресувала у моєму тілі, я змушений був залишити роботу. Після чого власник змінив керівника та ліквідував підприємство. В своєму серці я завжди виношував мрію допомогати знедоленим людям. Адже я сам являюся інвалідом першої групи. І тому, хто як не інвалід, може зрозуміти інваліда. Зціливши мене від хвороби (гемофілія), Бог дав мені  бажання свідчити про Його любов, милість та творити милосердя ближнім.

- Чи є бажаючі підтримувати Вашу працю?

- Асоціація є  ще не такою відомою на сьогоднішній день.  Але ми працюємо над тим, щоб кожна церква та підприємець дізналися про нас, та по можливості підтримували. Досить відкритою до нас є місцева влада, депутати, асоціація підприємців. Була надана одноразова допомога місією "Вістка Миру" із м. Трускавець. Але найбільшу реальну допомогу  до сьогодні ми отримували від церкви "Добра Новина". за що ми вдячні керівникам та пасторам церков.

- Що вже зроблено для облегшення життя інвалідів?

- Не так багато ми встигли зробити. Адже через відсутність приміщення лише в вересні місяці ми розпочали свою діяльність.  Але на даний час зформоване керівництво асоціації, виготовлені посвідчення та всі необхідні бланки для ведення документації. Маємо власний комп'ютер. Залежно від часу вступу в асоціацію, деякі інваліди вже тричі отримували продуктові набори. Понад 50 інвалідів отримали гуманітарну допомогу (одяг та взуття).  Деякі із інвалідів отримали засоби першої необхідності. Працюємо для створення осередків по селах.  Планів є багато, але не достатньо можливостей.  

- Поділіться будь-ласка, Вашим минулим.

- Не так приємно згадувати минуле, якщо життя проходило без Бога.  Все моє дитинство пройшло по лікарнях. Хвороба перешкоджала навіть в навчанні. Пізніше, з роками, щоб затамувати біль тіла, я почав вживати алкоголь. Поряд з алкоголем з’явилися інші шкідливі звички, які приводили до гріха. Страждала  мама, пізніше дружина та діти. В 35 років я став інвалідом другої групи. Так пристрастився до «зеленого змія», що вже в 40 років я був інвалідом першої групи. Тільки за допомогою милиць я міг пересуватися. Моя дружина бачила для мене лише два виходи: кладовище або лікарня для душевно хворих. Диявол повністю оволодів мною та вирішив мене знищити.

- Як Ви зустрілися з Господом?

- На протязі всього життя, як і всі люди, я вважав себе християнином. Приблизно двадцять років тому, я зустрівся з одним надзвичайним чоловіком. Він розказав мені про Божу любов, милість та спасіння. Неодноразово він молився за мене та допомагав мені матеріально. Лише через деякий час я дізнався, що він являється пастором євангельської церкви. Час від часу я відкривав Біблію, яку отримав в подарунок від Андрія Степановича.  Але, не розуміючи нічого, знову клав її на полицю.

Неодноразово  відвідував служіння євангельської церкви. Але в мене була батьківська віра та своя церква. Кожного разу йдучи до церкви, дружина давала мені гривню для пожертви «на Боже». Інколи я туди заходив, але частіше я зустрічався з друзями, і та гривня йшла на випивку. Так я продовжував "служити Богу". Такий був я християнин. В 2007 році я сім разів лежав в лікарні. Я не знав, що зі мною робиться. Купляв горілку, щоб вгамувати біль, але пити її не міг. Думав, що мені дружина підсипала таблеток, чи наворожила. Але вже в той час Господь стукав в моє серце. Я отримав від Нього слово: "Шукай скарб!" Я не зрозумів, що шукати. Але коли взяв в руки Біблію, то відчув, що саме вона являється найціннішим скарбом.  Одного січневого дня в 2008 році, я перший раз переступив поріг церкви "Добра Новина". Сам Господь через пастора промовляв до мого серця. І наступної неділі я покаявся та віддав своє серце в Господні руки. Він спас мене, простив всі мої гріхи. Моментально звільнив мене від алкогольної залежності та інших шкідливих звичок. Зцілив від гемофілії  та частково зцілив мої ноги. Сьогодні я свобідно ходжу без милиць, і працюю на роботі. Бог хрестив мене Духом Святим і я заключив заповіт з Ним через святе водне хрищення. Він вклав в моє серце людей, подібних до мене, щоб служити їм. Я щасливий, що той, для кого не було надії на життя, сьогодні може нести надію іншим людям.

- Ваші плани для подальшої праці.

- Ми бажаємо розширювати свою діяльність по містах та селах області,                                   відкривати осередки та допомагати самій нужденній категорії людей. І ще я працюю над тим, щоб відкрити підприємство, де будуть працювати інваліди. Адже таким чином ми зможемо поліпшити їхній матеріальний стан та відірвати від самотності. Коли будемо мати більше приміщення, плануємо проводити регулярні зустрічі з інвалідами, створити для них місце відпочинку для духа, душі та тіла. При можливості - готувати обіди для інвалідів. Багато людей є розбиті своїм горем, хворобою. Зустрічі, спілкування з подібними вселяють надію, що я не полишений, є зміст життя. Основне моє бажання, щоб кожен інвалід пережив Божу милість, Його прощення, та зціляючи силу. 

- Побажання для читачів газети «Добра Новина».

- Щоб кожна людина особисто  зустрілася з Богом. Тільки Він є відповіддю на всі запитання. З Ним можливо все. Він є наш Спаситель та Лікар. Зверніть також увагу на людей з певними вадами здоров'я. Якщо маєте можливість, допоможіть, підтримайте, розрадьте. Адже Ісус сказав: «Що Ви зробили для одного з найменших цих, зробили для Мене». Тому, поки маємо час, робімо добро, творімо милосердя.

Спілкувався Володимир Кузьмич.