Ранок… Ще сонечко не встигло піднятися з-за обрію, а на березі Південного Бугу молодий хлопчина вже закидав вудочки. Не пройшло і декількох хвилин, як почався перший кльов. І ось перший карась, за ним другий, третій… Насторожені рибалки звідусіль почали підіймати голови та слідкувати за дивакуватим рибалкою. Прості вудилища, гачки, а рибу тягне одну за одною. Перші сміливці почали підходити з запитанням: «На що ловиш?» «На черв’яка, та хліб» - посміхаючись  відповідав юнак.  «Ми також і черв’яка, і хліб, і кукурудзу пробуємо, але чомусь не клює» - з заздрістю та здивуванням відповідали професіонали – рибалки. Один навіть спробував ближче підсісти до хлопчини та закидав майже в те саме місце, але нічого. Поступово непорозуміння перейшли в злість, а ще через деякий час заспокоїлися рибалки і зрозуміли, в хлопця особлива таємниця. І це дійсно була правильна відповідь. А вся таємниця заключалася в тому, що хлопчина в дитячій простоті, з вірою щиро помолився Господу, щоб Він благословив рибалку. Це один із випадків моєї рибалки.

Але дійсно, як часто люди задають запитання: «Чому не клює?» І не тільки стосовно рибалки, але повсякденного нашого життя. Один розпочав бізнес, маючи фінанси, досвід, але прийшов час - і щось не клює. Інший одружився, думав спіймає фортуну на крючок, і матиме задоволення на все життя. Але, пройшовши декілька кроків сімейного життя, ще більше розчарувався - не клює. Кожна людина пробує закинути вудочку чи невід у ріку, яка носить назву життя, але не може зрозуміти, чому не ловиться? Пробують  ловити і на хліб,  і на вино, і на наркотик. Інші вкладають весь свій час, втрачаючи сім'ю. Хтось пробує зі всіх сил, але чомусь гаманець дірявий. В чому причина? Можливо потрібно змінити наживку на гачку? І так міняють. І добре, коли людина швидко знайде причину, а комусь і в старості не щастить. А відповідь  заключається в благословенні Божому. А як, коли і звідки воно приходить? От про це ми і пороздумуємо нижче.

З життя Апостола Петра

«І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського. І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна. А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: Попливи на глибінь, і закиньте на полов свій невід. А Симон сказав Йому в відповідь: Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, та за словом Твоїм укину невода. А зробивши оце, вони безліч риби набрали і їхній невід почав прориватись... І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, аж стали вони потопати. А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина! Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, також Якова й Івана, синів Заведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей! І вони повитягали на землю човни, покинули все, та й пішли вслід за Ним».(Луки 5:1-11)

Цілу ніч Петро  зі своєю командою ловили рибу. Чи ніч  виявилася не щасливою, чи риба задуже мудрою, але розчаровані рибалки припливли до берега. Чистять неводи від бруду, сміття та іншої всячини, яка позаплутувалася в сітках. В той самий час Ісус проповідує людям Слово Боже. Так багато зібралося людей, що не можливо було стояти біля берега. Просить Ісус Петра, щоб відплив човном від берега, і продовжує далі навчати. Слова Ісуса так заволоділи серцем Петра, що він забув за втрачену ніч та порожній невід. Але Ісус знову повертає Петра до рибалки. «Попливіть на глибінь, і закиньте невода». Що міг думати рибалка – професіонал? За цілу ніч нічого не зловили, то вдень уже неможливо. Невже той, хто навчає людей, щось тямить в ловлі риби. Але Петро побачив в Учителі щось особливе, і тому з його уст вирвалися такі слова: «Але за Твоїм Словом». І результат не забарився. Стільки риби, що невід проривається.  Товариші допоможіть! Поділимося, вистачить усім. Тільки після того Петро зрозумів, що біля Нього стоїть Святий, Котрому кориться море і все, що в ньому. Петро залишає все і слідує за Ісусом. Послух, жертва та смирення Петра принесли благословіння в його життя та зміну його долі.  Перше, що зробив Петро, він віддав свого човна для Ісусового служіння. Друге він, професіонал своєї справи, послухав Того, Хто керує всесвітом.

Відповідь так близько

Ми, люди, можемо багато мудрствувати, філософствувати. Але відповідь на наші проблеми знаходиться так близько біля нас. Сам Вчитель промовляє Слово, яке сильне змінити наші долі. Ми можемо жалітись, один одному про наші негаразди, розчарування, неприємності. Криза, епідемія, а що ще чекає все людство? Послухай, поруч є Той, Хто своє життя віддав за тебе? Невже  у всьому  іншому, Він не може допомогти? Як часто ми бігаємо, працюємо вдень та вночі, докладаємо всі зусилля, всі свої здібності та досвід, але чомусь не клює! І досить часто причина в тому, що Ісус хоче навчити нас довіряти Йому. Послужи Йому своїм човном. Віддай перше свій час для слухання Його Слова. Невже Він не попіклується про тебе?! Вся Біблія наповнена прикладами про Боже забезпечення. А скільки прикладів можемо привести кожен із нас. Я не маю на увазі, що нам не потрібно працювати. Працювати потрібно, бо Біблія каже: «Хто не працює, хай і не їсть». Але що є в нас на першому місці? Якщо «Я», і «моя мудрість», то вона буде посоромлена одного дня. Але якщо Господь, то Він благословить твою рибалку. І ти зловиш там, де ніхто ніколи не очікував. Прийде благословіння з того боку, де і не думалось.

Можна щось зловити

Існує одна єврейська  притча про рибалку, який ловив рибу в Мертвому морі. Підходить здивований турист до рибалки і запитує: «Невже в соленому  Мертвому морі, можна щось зловити?» «Так» - з радістю відповідає рибалка. «То покажи, скільки ти зловив?» « Дай п’ять доларів, і я все розкажу і покажу». Зацікавлений турист без вагань заплатив вказану суму. «Ти вже десятий, якого я зловив». Навіть в мертвому морі можливо щось зловити!

Але часто в  нас буває все навпаки. Ловимо вдень, ловимо вночі. Ловимо в будні  та вихідні. І приходимо до того моменту  в житті, що лише чистимо невід або сидимо біля розбитого корита. І як добре, що поруч проходить Вчитель, Котрий не осуджує нас, але починає знову все з першого класу. І коли ми зрозуміємо, або ще краще, здамо екзамен, то і в нас клює. Всі проходять мимо, поспішаючи та готуючи знаряддя своєї праці. А хтось, все підготувавши, заходить в таємну кімнату і ділиться своїми труднощами з Небесним Батьком. Лише з Ним   клює в Мертвому морі. Лише з Ним пустиня, перетворюється в квітучий сад.

А хтось прочитавши статтю подумав: «Що ти говориш, нічого не розумію? В мене все одно не клює?»